«Ми - творці нової епохи», - сказав на самому початку зборів головний Ідеолог. Він стояв на літній сцені, десь у віддаленій частині заміського парку і говорив до аудиторії своїм молодим потужним низьким голосом. «Ми – нова генерація, яка створить навколо себе справжнє, чисте і правильне життя». Йому хотілося вірити. Високий, молодий, здоровий, зі світлим обличчям і блискучими очима, не викликав нічого окрім захоплення і довіри.
На галявині перед сценою стояли молоді жінки і чоловіки. Пари ніжно трималися за руки, дехто сидів на газоні, інші стояли купками, загалом вони розмістилися так, аби всі могли бачити і чути Ідеолога та інших, хто виступав сьогодні зі сцени.
За Ідеологом на сцену вийшов Стратег. Із ним, якісь хлопці винесли великий стенд із плакатами, які гортав в процесі промови Стратег.
«Для початку нам необхідно розділити нас і їх. Чи є тут хтось, хто робить те, що йому наказують?», - аудиторією прокотився гул невдоволення і сміху. «Аби відділитися від них, аби провести чітку межу, нам необхідно об’єднатися між собою. Скільки нам тепер тут? Двісті? Триста? Чотири сотні?»
Його голос був не таким м’яким, як голос Ідеолога. Стратег подекуди зривався на крик, різко і чітко промовляв кожне слово. Він показав всім перший плакат. «Ось це ми, нас небагато, але достатньо, аби спільними зусиллями ізолювати «попередників» від Нового покоління»
Далі він показав іще з десяток яскравих плакатів, що схематично змальовували як Нове покоління відділяє від себе «попередників».
«Що має бути нашими провідниками по цьому важкому шляху? Тоді, коли ми усвідомлюємо хто наш ворог, і знаємо як його знешкодити – почуття власної безмежної свободи має керувати нами і вказувати нам шлях. Тоді ж, коли наш ворог ховається від нас, і ми не можемо чітко визначити в чому ж він – підозри і сумніви мають оберігати нас від хибних думок і дій»
За декілька хвилин Ідеолог повернувся на сцену і приєднався до Стратега у його натхненній і гарячій промові.
У натовпу горіли очі. Закохані з більшою силою відчували серцебиття одне одного, жінки з обожнюванням дивилися на Ідеолога і Стратега, що втілювали всі жіночі ідеали.
«З цивілізації наших попередників ми маємо взяти все, що допоможе нам будувати нову епоху. Їхні ідеї перетворити на ґрунт для наших, їхні помилки використати для того, аби уникнути своїх. Але ніколи в новій епосі, ми не будемо вважати їхнє своїм. Все, що створили «попередники» для нас чуже і ми користуємося цим, не маючи до цього жодного почуття, жодної поваги і вдячності»
Ввечері всі були втомлені спільним обговоренням планів на будівництво Нової епохи, захоплені ідеями, що здавалися істинними і єдино правильними саме зараз. Молодь повільно роз’їжджалася в місто з парку, готова до активних, рішучих дій.
«Он той, я думаю, якраз те, що треба, він був найуважнішим серед усіх», - вказав на гарного молодики Стратег Ідеологові, «Поклич його сюди».
- Ми хочемо попросити тебе взяти зараз плакати до себе, і принести їх на наступні збори. Ти ж прийдеш?
- Чудово, отже ти знаєш що робити. Навіть якщо нас не буде, ми впевнені, що ти зможеш зробити все. Ти ж розумієш, що з нами може статися будь що.
- Хочемо попередити тебе, аби ти в жодному разі не тримав їх у себе довше одного тижня…
*
Наступного тижня Ідеолог і Стратег не з’явилися на збори. Молодик, якому вони довірили плакати відмінно впорався із задачею. Провівши збори, він покликав до себе за сцену свою знайому, засмаглу спортивну дівчину, і віддав їй плакати, переказуючи все, що раніше сказали йому Ідеолог і Стратег.
- Ти впевнений, що ми маємо стріляти?, - спитав Стратег, націлюючи зброю на молодика, після того як той, попрощався із дівчиною
- Впевнений. «Не створи собі кумира». Ти пам’ятаєш ці слова? Лише так ми можемо вберегти Нову генерацію від краху, відповів Ідеолог.
Стратег вистрілив молодику в серце, той впав і більше не ворухнувся. Вони будували Нову епоху. Все, що буле створене їхніми попередниками, було для них чужим.
