-Ба. Ну Ба…, - впевнено і самовіддано нила Міла, - Ба…
Галина Геннадіївна, як інтелігентна і терпляча жінка, ніжно тримаючи Мілу за її маленьку ручку, нахилялася до онуки і у чомусь тихо її переконувала.
- Ну Ба, ну ні, ну я так не хочу, - відверталася від бабусі Міла і починала різко і швидко крутити головою з боку в бік.
Галина Геннадіївна легким рухом вільної руки ловила Мілину голову, зупиняла її, і не відволікала Мілу від її ниття.
Окрім руки, за яку трималася Галина Геннадіївна, у Міли була ще одна, набагато менш обмежена в своїх діях та рухах. І ця рука досліджувала глибини Мілиної кишені.
- Ба, ну заший…
Соня, названа так на честь двох своїх бабусь і однієї прабабці, стояла гордо розпрямивши спину, відчуваючи на собі весь обов’язок спадкоємиці своїх видатних бабусь, і колупалася в носі. Обабіч Соні стояли її батьки, і вільною рукою Соня хапалася то за мамину спідницю, то за татів піджак.
«Сося Євгенівна», - думала Соня, «Сося Євгенівна – це солідно. «Алло, це Сося Євгенівна? Це ваш палкий шанувальник.» Треба всім сказати, аби називали мене як мама – Сосєю».
Міла зіставила факти і проаналізувала обставини, і, зрозумівши що зараз, в гастрономі, бабуся Галина Геннадіївна не буде зашивати їй її діряву кишеню, витягла звідти руку і припинила нити.
- Я Міла, - представилася Міла дівчинці у строкатій спідниці, що стояла поряд із нею, - А ти хто?
- Сося, - Соня засоромлено витягла палець з носу і витерла його об спідницю.
- Ми купуємо ковбасу зі справжньої свині, а ви?
- Ма.., - Соня спробувала знайти підтримки і допомоги в цьому питанні у мами, але, не отримавши уваги, зрозуміла, що представляти інтереси власної родини перед допитливою незнайомкою Мілою буде сама.
Соня відпустила мамину спідницю і поставила руки на талію, із впевненістю, що так вона буде переконливішою.
- Ми не їмо свиней, бо це.., - і далі Соня почала вводити Мілу в ідеологію правильного харчування, яку щодня методично і переконливо отримувала від батьків.
- Сося! Ми вже йдемо!, - залунав голос з іншої частини зали магазину.
Соня раптом зрозуміла, що поряд немає ні маминої спідниці, ні батькового піджаку, і перелякано крутила головою у пошуках руки, за яку схопитися. За декілька спроб така рука біла знайдена, і Соня задоволено йшла за рукою до виходу.
Побачивши, що пихата Сося в строкатій спідниці ввела її єдину бабусю Галину Геннадіївну в невідомому напрямку, Міла рішуче почала ревти, захлинаючись слізьми і шмарклями.
Соня в цей час здивовано помітила своїх батьків біля іншого виходу з гастроному і раптом відчула, що холодна і зморшкувата рука, за яку вона трималася, нічим не схожа на руки її мами і тата.
Зала гастроному сповнилася криком і метушінням. Дві дитини в різних частинах зали однаково голосно вили, кричали, плакали і розтирали сльози по щоках. Троє дорослих метушилися між дітьми і заспокоювали кожен своє.
Після того дня і Міла і Соня завжди в магазинах пильно слідкували за своїми родичами і їхніми руками.
Комментариев нет:
Отправить комментарий