Ключ

Крок з вагону на платформу. Ще крок, «обережно, двері зачиняються», і вже ніхто ніколи тебе не знайде.

Права рука зрадницьки тремтіла. Холодне лезо торкалося шкіри. Пальці заклякли. Щоки горіли.

«Станція Палац спорту»

З десяток тіл, різних за довжиною і вагою, статтю і віком, проштовхувалися до виходу. Вони  зачіпали одне одного руками за руки, волоссям за обличчя, плечима за голови. Огидні жінки підіймалися з сидінь, підбирали подоли своїх пальт і прямували на платформу.

Звідти до вагону ввалювалася жива маса.

«Обережно, двері зачиняються»

Ще один поштовх, нові пасажири заповнили проміжки між тими, хто залишався в вагоні. Двері зачинилися. Вагон хитнуло.

Холодне лезо гарячим болем прорізало шкіру руки. Ще мить і з’явиться кров. Ще декілька секунд і кров почне проступати крізь сорочку. Ще хвилина, і вона розмочить тканину пальто.

Біль і страх потом стікали зі скронь. Кров гучно пульсувала у голові. Хотілося швидше виконати все заплановане і вийти з вагону.

Чиїсь холодні пальці торкнулися руки. Не випадково. Ця холодна рука взяла в руку мою гарячу. Я припинила дихати. Всі м’язи мого тіла напружилися так, ніби могли стримати кров, що повільно стікала з порізу. Я відчувала, як волосся на руці і біла тонка тканина сорочки, змочені кров’ю, прилипли до шкіри.

Чужа рука ніжно взяла мене за зап’ястя. Потім ніж непомітно зісковзнув в цю чужу руку.

«Станція «Золоті Ворота». Чиясь холодна рука вже не тримала мене. Молода висока жінка озирнулася і подивилася на мене перед тим, як вийти з вагону.

*

Я сиділа перед ним на дивані і не рухалася. Він тримав мою руку і намагався знезаразити рану. Він не питав звідки це у мене, бо я сама все розповіла. Чиста правда.

Він сказав, що вона прийде сьогодні на вечерю. Вона -  висока і молода. Я коли виросту, я теж хочу такою бути.

Від перекису водню проступила біла піна. Було боляче, рука напружилася. Стерильний білий бинт двома шарами прикрив поріз. В кімнаті була тиша. Він був дуже зосереджений і не відводив погляду від того, що робив. Тишу сколихнув дзвінок у двері. Він не відволікався від своєї справи.

Двері прочинилися. У неї вже були свої ключі.