среда, 6 апреля 2011 г.

Ваня


Ваня
«Ірка пішла від чоловіка». Ця чутка поширювалася з шаленою швидкістю серед усіх наших однокласників.
«Ну це ж Коля…», - пояснювала Іра Насті, кращій шкільній подрузі телефоном з вокзалу, звідки вони з Колею їхали в Харків.
«Заберу тебе звідси, у місто широких вулиць і нового життя», - вмовляв Коля Іру.
«Ти чула про Ірку?», -  питала перша відмінниця класу Саня Альошина у Алі, з якою сиділа колись за однією партою, а зараз за одним столом у відділенні банку,  «Я завжди знала, що до цього воно все йде».
«Харків», - щебетала Ірка в трубку, сидячи на лавочці в якомусь харківському парку, поки Коля відійшов за морозивом. «Доню, так добре мені не було ніколи до».
«Мама в Харкові, здорова, добре їсть і спить, не хвилюйтеся, татові привіт», - писала електронного листа своїй молодшій сестрі Ірчина старша донька.
«Якби ваш Коля був рішучіше, то вони б ще двадцять років тому були разом. А зараз що? Кому таке треба?»
«Їй би онуків чекати і жити собі спокійно, а вона на свою голову пригоди вигадує. Дарма не цінує те, що має»
«Доню, а як Ваня ж без тебе? Що ж із ним буде?», - питала у Ірки її мама, «У вас така родина міцна була, і діти… Що ж ти робиш?».
«Залишися зі мною у Харкові, у тебе діти виросли вже, тебе там нічого не тримає. Хіба ти колись Ваню кохала? А він тебе?», - говорив Коля Ірі, сидячи із нею на кухні своєї нової харківської квартири.
«Квиток до Києва сьогодні на вечір, будь ласка. Купе. І завтра ж ввечері назад до Харкова»

«Ірка сьогодні зібрала речі і поїхала. Може зайдеш в гості. Бо я не знаю, що із цим усім робити», - почула я зі слухавки Ванин голос.
«Тю, дурна, нащо ти йому треба в вашому віці? І що ти йому скажеш: Ваня, я кохаю тебе до нестями? Дурниці!», - скептично оцінювала ситуацію моя подруга.

«Ваня, я хочу бути з тобою! Я все життя чекала, поки ти розлучишся з Іркою. Я знаю, що ми вже не молоді, але все ж…». На мене пильно дивився збентежений моїми словами Ваня.
«Вона тобі казала, що піде до Вані?», - питала моя подруга у моєї сестри, випадково зустрівши її в автобусі.
«Тато, я думаю мама буде за тебе рада», - заспокоювала Ваню Ірчина молодша донька.

«Ви чули, що вона одружується із Ірчиним колишнім?». Ця чутка поширювалася з шаленою швидкістю серед усіх наших однокласників.` 

Комментариев нет:

Отправить комментарий