2008

Коли я закінчувала школу, з моєї паралелі, де було 132 людини, вчитися далі пішли всі, на що моя бабуся сказала: "Яка у вас сильна школа виявляється, що всі вступили..." Та ні, думаю я, що справа трохи не в тому. Почну з самого початку...
Десь класі в третьому ти відчував себе трохи не таким як усі, бо в тебе не було компьютера, або ти просто ненавидів цю машину, що постійно гуде і від якої болять очі, тож не було і можливості зранку в школі розповідати всім що ти перейшов на новий рівень і тепер шукаєш скарб драконів, а не яйце циклопа. З тобою просто не було про що говорити однокласникам. Доводилося чи вигадувати ігри, чи просто мовчати і думати, що ото б була свобода якби я міг отак само як і всі... Та ні, думаю я що то вже була б не совбода.
В шостому класі ти ходив в будинок піонерів на малювання, танці, іноземну мову і в районний підлітковий клуб на співи і макраме і це було найбільшою розвагою і задоволенням. Та чомусь однолітки, в школі наприклад, кидали в твій бік насмішки: "та він же навіть не гуляє у дворі... не грає в козаків-розбійників...мама напевно не випускає..." І ти відмовлявся від доброї половини своїх занять і виходив на вулицю, в засмічений двір з поламаною гойдалкою і іржавою гіркою, і без найменшого уявлення що ти тут будеш робити такого настільки цікавого, що могло б замінити тобі макраме... Та напевно це свобода, думав ти. Та ні, я скажу що це була зовсім не свобода.
І було ще багато чого. Ти не отримував насолоди від пива, хотів йти гуляти коли всі сиділи і ніби-то готувалися до іспиту. На тебе скоса дивилися якщо ти приходила ненафарбована, або в кофті, що куплена не в популярному серед дівчат-підлітків магазині. І це таки була не свобода, хоча ти й відчував себе крутішим, коли був як всі, але явно не самим собою.
І тому не виникало питання чи йти на випускний, адже це повинен був бути один з найяскравіших днів твого життя, хоча була можливість поїхати в цікаву подорож. І випускний був не таким вже яскравим, натерли туфлі, друг нив і не пускав танцювати, та й музику крутили таку, ніби це були танці в сільклубі.
А потім не виникало питання чи вступати до університету. І тепер ти вчишся не в тому місці де хотів би, бо не вистачило знань, і батько не платив гроші за твій вступ, але ти собі кажеш що це те, що тобі потрібно, хоча перед вступом в тебе не вистачило ні досвіду ні часу більш конкретно визначити на який-таки факультет йти. І в тебе не вистачає сміливості кинути цю ношу, бо що ж з тобою потім буде, йти вчитися в 20 буде вже пізно, і взагалі, а ЩО СКАЖУТЬ ЛЮДИ, скажуть що ти нікуди не годишся, не думаєш про майбутнє, тому нехай ти будеш ненавидіти те, що роблиш, не розуміти для чого виконуєш цю роботу і кому це потрібно...
І тому в тебе до 23 років буде машина, до 25 - ти будеш жити окремо від батьків, щодня ходити на роботу, висиджувати до шостої години, з восьми годин робочого дня робочими в тебе будуть десь чотири. Іноді будеш ходити в бар з колегами, в кіно на комедію (бо в тебе й так своїх проблем вистачає) на вихідних, і зустрічатися з коханкою двічи-тричі на тиждень. Виїжджати з свого міста двічи на рік, на зимову і літню відпустки. Будеш до дрібниць планувати свою поїздку, і навіть якщо тобі за день остогидне місце, куди ти приїхав, ти не зможеш поїхати, бо все ж розплановано і оплачено.
А якщо ти раптом вийдеш в 18 заміж і народиш дитину, чи в порядку навпаки, то дитину твоя всім буде здаватисяч нагуляною, а не народженою за спільною згодою з повним розумінням відповідальності. "Вона собі все життя тим переламала, а могла б зараз нормально вчитися і працювати". І нема різниці, що це те, що тобі насправді треба, і ти чудово бачиш всі можливі наслідки, і вони тебе влаштовують.
В суспільстві в якому ти живеш, для тебе, як і для будь-кого іншого, є чіткий план дій на все життя, і твоя свобода є обмеженою в ньому. Піти в гуманітарний університет, чи в технічний, їздити на чорній машині, чи червоній, якою пастою чистити зуби, де купувати одяг, і куди, на захід чи схід, їхати відпочитвати. От твоє право вибору... Тому коли наступного разу будеш казати, що ти - вільна людина, вдумайся спочатку в те, що ти маєш на увазі під словом "свобода".