Раз

Таке буває раз на рік, раз на мільйон років, раз на життя, єдиний раз у Всесвіті.
Ні, такого взагалі не буває. Ніколи. Ніде.
І ТЕ, яке було, - тобі здалося, як омана, примара, сон. Нічого не виходило з ряду, не було особливим. Ввижалося, навигадувала.
Твердою соковитою м,якоттю персика стояв вечір. Я думала, що кожен, хто зі мною був, був як конче потрібний співпасажир у ліфті. Коли ліфт через мою замалу вагу не хотів їхати, доводилося чекати поки хтось витратить свій час на підйом до потрібного мені поверха. З кожним метром зближення з домом хотілося розтягнути дорогу гувальною жумкою аби йти довше і довше. Мені подобалася моя зачіска, одяг, музика, температура повітря, я подобалась собі. Свіжа м,якоть огортала мої кроки, руки, рухи.
Вже нічого не варте, тобто майже нічого. Я не голю ноги тому що мене ніхто не роздягає. Я не голю ноги на зло тим, хто мене не роздягає.
Знімати браслет - це як втрачати щось важливе. Позбуватися чогось важливого - це як знімати браслет. Срібний ланцюжок, тоненький і непомітний, тихо сковзне з руки у водогін.